прощебетати

ПРОЩЕБЕТА́ТИ, ечу́, е́чеш, док.

1. Видати щебет.

В галуззі дерев.., перепурхуючи з крони на крону або в кружлянні підіймаючись до неба, засвистіли, прощебетали, затьохкали птахи (П. Воронько).

2. що, до кого, перен. Промовити дзвінко і швидко.

– Що ви там одсебеньки правите? – весело прощебетала Жабі до Михайла, що, стоячи на стежці, розмовляв сам із собою (Олесь Досвітній);

* Образно. Залітає пташка прощебетати тобі на самісеньке вухо якусь найчудеснішу звістку, яка довго потім бринить у свідомості (Є. Гуцало).

3. Щебетати якийсь час.

– Що зробило тебе такою пташечкою й квіточкою? І чи зумієш отак проспівати, прощебетати цілий вік – чи зломить тебе життя..? (Г. Хоткевич);

Мотя почала.. розраджувати й заспокоювати подругу. Прощебетала тоді біля неї чи не увесь вечір (В. Козаченко).