прощупувати
ПРОЩУ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОЩУ́ПАТИ, аю, аєш, док., кого, що, чим і без дод.
1. Перевіряти, досліджувати, шукати що-небудь, щупаючи, обмацуючи.
Вісімнадцятилітній юнак прийшов в університет з паличкою в руці, нею він щоденно прощупував собі шлях до аудиторії (Д. Бедзик);
Заганяючи курчат на ночівлю, прощупуємо в них вола (з наук. літ.);
Матвій Матвійович прощупав пульс сонного – крізь теплу живу тканину чітко бився струмок (І. Волошин);
Довго никає [Хома] по подвір'ю зі щупом в руках, заглядає в усі закутки, пробує землю. Прощупавши подвір'я і нічого не знайшовши, він нарешті вгамовується (О. Гончар);
Дозволяють [спектрометри] визначити хімічний склад гірських порід за їх тепловим випромінюванням, а також мініатюрних бурів, які дають можливість прощупати внутрішню будову .. каміння на поверхні Марса (із журн.).
2. перен. Спостерігаючи, перевіряючи, розпитуючи і т. ін., збирати відомості, складати думку про кого-, що-небудь.
Таємні агенти гестапо розбрелися по селах, одні – прощупувати бодай який-небудь слід до таємничого Тараса, інші – вербувати шпіонів (Д. Бедзик);
[Романюк:] Я їх [письменника і художника] вчора довго прощупував... (О. Корнійчук).
3. тільки док. Щупати якийсь час.
Словник української мови (СУМ-20)