проячати

ПРОЯЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док.

1. Видати ячання (перев. про лебедів).

2. Ячати якийсь час (перев. про лебедів).

3. що, перен. Крикнути жалібно, стогнучи (про людей).

Хтось крикнув між дівчатами істерично. Хтось проячав смертельно: – Сестро! (С. Тудор);

Заросла людина в брудному халаті, з червоними очима боязко наблизилася до входу, впала на коліна і проячала: – Тільки... тільки Ямурат є і буде повелителем правовірних (Р. Іваничук).

Значення в інших словниках

1. проячати — прояча́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. проячати — -чу, -чиш, док. 1》 неперех. Видати ячання (перев. про лебедів). 2》 неперех. Ячати якийсь час (перев. про лебедів). 3》 перех., перен. Крикнути жалібно, стогнучи (про людей).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. проячати — ЯЧА́ТИ (перев. про птахів — жалібно кричати), КВИЛИ́ТИ, СКИ́ГЛИТИ рідше. — Док.: прояча́ти, проквиля́ти, проквили́ти, проски́глити. Гуси ячать над землею (Б. Олійник); Вив вітер осінній, квилили сичі... (І.  Словник синонімів української мови
4. проячати — Прояча́ти, -чу́, -чи́ш гл. Прокричать (о лебедѣ).  Словник української мови Грінченка