проячати

ЯЧА́ТИ (перев. про птахів — жалібно кричати), КВИЛИ́ТИ, СКИ́ГЛИТИ рідше. — Док.: прояча́ти, проквиля́ти, проквили́ти, проски́глити. Гуси ячать над землею (Б. Олійник); Вив вітер осінній, квилили сичі... (І. Нехода); Чайка скиглить літаючи, Мов за дітьми плаче (Т. Шевченко); І каня десь в лазурі проквиляла (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. проячати — прояча́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. проячати — -чу, -чиш, док. 1》 неперех. Видати ячання (перев. про лебедів). 2》 неперех. Ячати якийсь час (перев. про лебедів). 3》 перех., перен. Крикнути жалібно, стогнучи (про людей).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. проячати — ПРОЯЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док. 1. Видати ячання (перев. про лебедів). 2. Ячати якийсь час (перев. про лебедів). 3. що, перен. Крикнути жалібно, стогнучи (про людей). Хтось крикнув між дівчатами істерично. Хтось проячав смертельно: – Сестро! (С.  Словник української мови у 20 томах
4. проячати — Прояча́ти, -чу́, -чи́ш гл. Прокричать (о лебедѣ).  Словник української мови Грінченка