пружинистий
ПРУЖИ́НИСТИЙ, а, е.
1. Який має здатність пружинити; пругкий, як пружина.
У потрібному положенні заточуваний зуб фрези фіксується за допомогою пружинистого упора (з навч. літ.);
[Аркадій:] Дістав сім тонн пружинистого дроту. Вантажать (О. Підсуха);
Я був за нього радий, що він їде на бричці, й самому хотілося присісти поруч, бо ще ніколи не сидів на пружинистому сидінні (М. Томчаній);
* Образно. Орися повернула до себе обличчя Тимка .. і довго мовчки гладила його пружинисті кучері (Григорій Тютюнник).
2. Позбавлений поривчастості, різкості, але вправний,сильний (про рухи); пружний.
Пружинистою ходою спускається з каменя на камінь, підходить до мосту стрункий чорновусий косар (І. Волошин);
В її пружинистих рухах відчувалося щось нервове і пристрасне (Григорій Тютюнник).
3. перен. Тугий, міцний (про тіло, м'язи).
Його пружинисті ноги, здавалося, скрипіли, як протези (Л. Дмитерко);
// З тугим, гнучким тілом.
Коли ж гармоніст зненацька ударив “козачка”, з натовпу на середину кола .. вихором вилетів пружинистий, дивовижно легкий юнак (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)