пружинистий

ПРУЖИ́НИСТИЙ, а, е.

1. Який має здатність пружинити; пругкий, як пружина.

У потрібному положенні заточуваний зуб фрези фіксується за допомогою пружинистого упора (з навч. літ.);

[Аркадій:] Дістав сім тонн пружинистого дроту. Вантажать (О. Підсуха);

Я був за нього радий, що він їде на бричці, й самому хотілося присісти поруч, бо ще ніколи не сидів на пружинистому сидінні (М. Томчаній);

* Образно. Орися повернула до себе обличчя Тимка .. і довго мовчки гладила його пружинисті кучері (Григорій Тютюнник).

2. Позбавлений поривчастості, різкості, але вправний,сильний (про рухи); пружний.

Пружинистою ходою спускається з каменя на камінь, підходить до мосту стрункий чорновусий косар (І. Волошин);

В її пружинистих рухах відчувалося щось нервове і пристрасне (Григорій Тютюнник).

3. перен. Тугий, міцний (про тіло, м'язи).

Його пружинисті ноги, здавалося, скрипіли, як протези (Л. Дмитерко);

// З тугим, гнучким тілом.

Коли ж гармоніст зненацька ударив “козачка”, з натовпу на середину кола .. вихором вилетів пружинистий, дивовижно легкий юнак (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me