психоламаркізм

ПСИХОЛАМАРКІ́ЗМ, у, ч., біол.

Один із напрямів у біології, представники якого стверджували, що основним джерелом еволюції є свідомі вольові акти органiзму, а також його тканин і клітин; рiзновид автогенезу; неоламаркізм.

Значення в інших словниках

1. психоламаркізм — -у, ч. Теорія про еволюцію організмів, за якою еволюція всіх організмів спрямовується примітивними формами свідомості (психіки) і волі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. психоламаркізм — психоламаркі́зм (від психо... і ламаркізм) відверто ідеалістична течія неоламаркізму, представники якої вважали джерелом еволюції живої природи діяння психічних факторів, завдяки яким клітини організму нібито свідомо реагують на впливи зовнішнього середовища і організм в цілому вдосконалюється.  Словник іншомовних слів Мельничука