психолог
ПСИХО́ЛОГ, а, ч.
1. Фахівець із психології.
– Щоб бути психологом, треба знати анатомію й фізіологію нервової системи (О. Донченко);
Психологи твердять, що найкраще сприймається і запам'ятовується та інформація, яка подається на початку або наприкінці доповіді чи її окремого розділу (з наук. літ.).
2. Той, хто тонко розуміється на психології людей – особливостях їх душевного кладу, характеру, поведінки і т. ін.
Панас Мирний – письменник-психолог – майстерно показав душевну еволюцію головного героя (з наук. літ.);
– Я .. вловлюю фальш у вашому тоні. – О, то ви неабиякий психолог! Напевно ви “чудово” визнаєтесь [знаєтесь] на жіночих душах... (Ірина Вільде);
Ні, жінки таки кращі психологи, ніж оті товстошкурі мужчини (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)