психічнохворий
ПСИХІЧНОХВО́РИЙ, а, е.
1. Який має хвору психіку.
Тільки психічнохвора людина може в приступі шаленого гніву або лютості справді нічого не усвідомлювати і згодом не пам'ятати того, що вона в цей час зробила (з навч. літ.).
2. у знач. ім. психічнохво́рий, рого, ч.; психічнохво́ра, рої, ж. Людина з хворою психікою.
Хоч він був медиком, психічнохворі завжди справляли на нього гнітюче враження (Л. Дмитерко);
Перший серед відомих нам закладів для психічнохворих було відкрито в 854 році в Каїрі (з наук.-попул. літ.);
Будинки для божевільних, як тоді називалися лікарні для психічнохворих, перебували в катастрофічному стані (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)