психічнохворий
ПСИХІЧНОХВО́РИЙ, а, е.
1. Який має хвору психіку.
Тільки психічнохвора людина може в приступі шаленого гніву або лютості справді нічого не усвідомлювати і згодом не пам'ятати того, що вона в цей час зробила (з навч. літ.).
2. у знач. ім. психічнохво́рий, рого, ч.; психічнохво́ра, рої, ж. Людина з хворою психікою.
Хоч він був медиком, психічнохворі завжди справляли на нього гнітюче враження (Л. Дмитерко);
Перший серед відомих нам закладів для психічнохворих було відкрито в 854 році в Каїрі (з наук.-попул. літ.);
Будинки для божевільних, як тоді називалися лікарні для психічнохворих, перебували в катастрофічному стані (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- психічнохворий — -а, -е. 1》 Який має хвору психіку. 2》 у знач. ім. психічнохворий, -рого, ч.; психічнохвора, -рої, ж. Людина з хворою психікою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- психічнохворий — психічнохво́рий іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- психічнохворий — БОЖЕВІ́ЛЬНИЙ (який має психічний розлад, психічно хворий), БЕЗУ́МНИЙ рідше, ПСИХІЧНОХВО́РИЙ, ДУШЕВНОХВО́РИЙ рідше, НЕНОРМА́ЛЬНИЙ розм., ПРИЧИ́ННИЙ розм., НАВІЖЕ́НИЙ підсил. розм., НАВІСНИ́Й підсил. розм., ОГЛАШЕ́ННИЙ підсил. розм., СКАЖЕ́НИЙ підсил. розм. Словник синонімів української мови