пункція

ПУ́НКЦІЯ, ї, ж.

Прокол стінки порожнини, судини, тканини тіла людини або тварини з діагностичною або лікувальною метою.

Пункція спинного мозку.

Значення в інших словниках

1. пункція — пу́нкція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. пункція — -ї, ж. Прокол стінки порожнини, судини, тканини тіла людини або тварини з діагностичною або лікувальною метою. Пункція мозку.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пункція — (мед.) прокол, укол  Словник чужослів Павло Штепа
4. пункція — пу́нкція (від лат. punctio – укол) прокол з діагностичною або лікувальною метою стінки будь-якої порожнини тіла, судини, органа, нормальної або патологічної тканини.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. пункція — Метод лікування або діагностики, полягає у введенні спеціальної голки в порожнину або орган з метою відведення порожнинної рідини, взяття рідини на аналіз або введення лікарського препарату, напр., плевральна п., черевна п., п. колінного суглоба.  Універсальний словник-енциклопедія
6. пункція — ПРОКО́Л, ПРОКО́ЛЕННЯ, ПРОКО́ЛЮВАННЯ, ПУ́НКЦІЯ (з діагностичною або лікувальною метою). Я слухаю розповідь Тамари Василівни про те, як народжуються вишиті полотна. Виявляється, у середній за розміром картині треба зробити понад мільйон(!...  Словник синонімів української мови