пуповина
ПУПОВИ́НА, и, ж.
У плацентних тварин і людини – шнуроподібний утвір, через який з організму матері в зародок надходять поживні речовини.
Жінка застогнала. Під пучками Олександра Івановича ритмічно запульсавала пуповина (Б. Антоненко-Давидович);
На лузі під стогом і сина породила [Олеся]; підпливаючи кров'ю, перегризла пуповину (М. Стельмах);
Він [Петро Ілліч] перерізав пуповину, зав'язав як міг, загорнув немовля у свою сорочку і тримав його на руках (Б. Харчук);
Пуповина може бути вхідними ворітьми для інфекції, і тому обробляти її треба дуже старанно (з наук. літ.);
* Образно. Довго і важко відбувався в нашій Ковалівці цей процес, коли перерізали криваву пуповину дрібного власника (В. Кучер);
Я вирвав із серця всі принади світу, пішов у пустелю. Там я розірвав живу пуповину, що в'язала мене з людьми (О. Бердник);
* У порівн. Від будки пуповиною тягнеться кабель, – він єднає трактор з течією води в Росі (І. Волошин).
Словник української мови (СУМ-20)