пуповиння

ПУПОВИ́ННЯ, я, с., рідко.

Те саме, що пупови́на.

Сама й обродиниться [жінка]: серпом перетне пуповиння, а соломиною пупа зав'яже, та й – будь здорова, дитино (А. Головко);

* У порівн. – Дурні ми, дурні! Прив'язалися до своєї латки, мов до пуповиння (І. Цюпа).

Значення в інших словниках

1. пуповиння — пупови́ння іменник середнього роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. пуповиння — -я, с., рідко. Те саме, що пуповина.  Великий тлумачний словник сучасної мови