пупок
ПУПО́К, пка́, ч.
1. Зменш.-пестл. до пуп.
Зігнувшись,він почав приставляти в різних місцях живота дерев'яну пащу гінекологічного стетоскопа і трохи вище від випнутого пупка почув приглушене калатання дитячого серця (Б. Антоненко-Давидович).
2. Те саме, що пупе́ць 2.
– Голодно й холодно. Мати й давай красти всячину: сальця було вкраде, мені дасть, пупок або печінку з печеної вутки... (Панас Мирний).
3. біол. Зародок нового організму, що утворюється при нестатевому розмноженні на поверхні тіла деяких безхребетних тварин.
При доброму живленні влітку на тілі гідри утворюються випини – пупки (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)