пупок
ПУПО́К, пка́, ч.
1. Зменш.-пестл. до пуп.
Зігнувшись,він почав приставляти в різних місцях живота дерев'яну пащу гінекологічного стетоскопа і трохи вище від випнутого пупка почув приглушене калатання дитячого серця (Б. Антоненко-Давидович).
2. Те саме, що пупе́ць 2.
– Голодно й холодно. Мати й давай красти всячину: сальця було вкраде, мені дасть, пупок або печінку з печеної вутки... (Панас Мирний).
3. біол. Зародок нового організму, що утворюється при нестатевому розмноженні на поверхні тіла деяких безхребетних тварин.
При доброму живленні влітку на тілі гідри утворюються випини – пупки (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пупок — пупо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- пупок — -пка, ч. 1》 Зменш.-пестл. до пуп. Шкірний пупок — вада розвитку пупка, що характеризується надлишком шкіри. 2》 Те саме, що пупець 2). 3》 біол. Зародок нового організму, що утворюється за нестатевого розмноження на поверхні тіла деяких безхребетних тварин. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пупок — Пупо́к, -пка м. 1) = пупець 1. Вх. Лем. 459. 2) Почка (древесная). Вх. Лем. 459. Словник української мови Грінченка