1. Словник української мови у 20 томах

пуповиння

ПУПОВИ́ННЯ, я, с., рідко.

Те саме, що пупови́на.

Сама й обродиниться [жінка]: серпом перетне пуповиння, а соломиною пупа зав'яже, та й – будь здорова, дитино (А. Головко);

* У порівн. – Дурні ми, дурні! Прив'язалися до своєї латки, мов до пуповиння (І. Цюпа).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пуповиння — пупови́ння іменник середнього роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. пуповиння — -я, с., рідко. Те саме, що пуповина. Великий тлумачний словник сучасної мови