пурга
ПУРГА́, и́, ж.
Сильний вітер із снігом; завірюха, хуртовина.
Надворі вже третю добу реве пурга, замітає наш будинок (О. Донченко);
Десь на Переяславщині вже сіють, а тут налетіла після одлиги така пурга, що ні дальніх сопок не видно, ні близьких парників мого радгоспу (Б. Антоненко-Давидович);
І пішли [альпіністи]. В пургу. На скелі, Де буремний чувся стогін, Де вітри валили в ноги, Забивали білий шлях (М. Шеремет);
Не жаль вам тих, що сміло гинуть по дорозі Від пург і бур скажених і сліпих (О. Олесь).
Словник української мови (СУМ-20)