пустотливість
ПУСТОТЛИ́ВІСТЬ, вості, ж.
Властивість за знач. пустотли́вий;
// Пустотливий настрій.
За чаєм розмова якось сама собою пішла на жарти й легковажну пустотливість (М. Івченко);
Після мого від'їзду від Вас .. я був у такому стані напруження, неприродного суму, який інколи вибухав у свавільну радість, в майже дитячу пустотливість (П. Колесник);
Жінка Морозенка обережно висовує голову у хвіртку; на кругловидому обличчі її змішалися переляк, настороженість і рештки пустотливості (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)