пустотливо

ПУСТОТЛИ́ВО.

Присл. до пустотли́вий.

Коли вони ближче зійшлися з Брянським, Черниш нагадав йому про цей епізод, про те, як вони пустотливо ковзались по траві... (О. Гончар);

Нестримно й пустотливо сміялася [Доротті], немов аж кокетуючи (Іван Ле);

* Образно. Сила метеликів і бабок бавились у сонці над водою й пустотливо тріскотіли крильцями (М. Івченко);

Річечка дзюркотіла на крем'янистих перекатах, пустотливо вигиналася то в один, то в другий бік (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. пустотливо — пустотли́во прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. пустотливо — Присл. до пустотливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови