пустотливо
ПУСТОТЛИ́ВО.
Присл. до пустотли́вий.
Коли вони ближче зійшлися з Брянським, Черниш нагадав йому про цей епізод, про те, як вони пустотливо ковзались по траві... (О. Гончар);
Нестримно й пустотливо сміялася [Доротті], немов аж кокетуючи (Іван Ле);
* Образно. Сила метеликів і бабок бавились у сонці над водою й пустотливо тріскотіли крильцями (М. Івченко);
Річечка дзюркотіла на крем'янистих перекатах, пустотливо вигиналася то в один, то в другий бік (П. Загребельний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пустотливо — пустотли́во прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- пустотливо — Присл. до пустотливий. Великий тлумачний словник сучасної мови