пустуха

ПУСТУ́ХА, и, ж.

Те саме, що пусту́нка.

Воєвода говорив, дивлячись тільки собі під ноги. Здавалося, що мислі ці прийшли йому давно, та розгубив він їх і зараз старанно визбирує, як скарана пустуха намисто (Іван Ле);

* Образно. Інколи вгорі пробігала білочка .. Герман [собака] спинявся і до хрипоти гавкав на малу лісову пустуху (Ю. Збанацький).

Значення в інших словниках

1. пустуха — пусту́ха іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. пустуха — -и, ж. Те саме, що пустунка.  Великий тлумачний словник сучасної мови