пустуха
ПУСТУ́ХА, и, ж.
Те саме, що пусту́нка.
Воєвода говорив, дивлячись тільки собі під ноги. Здавалося, що мислі ці прийшли йому давно, та розгубив він їх і зараз старанно визбирує, як скарана пустуха намисто (Іван Ле);
* Образно. Інколи вгорі пробігала білочка .. Герман [собака] спинявся і до хрипоти гавкав на малу лісову пустуху (Ю. Збанацький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me