путатися

ПУ́ТАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., розм.

Те саме, що плу́татися.

Жне Харитя, але якось недобре йде робота. Довге стебло путається, великий серп не слухається в маленькій руці (М. Коцюбинський);

[Кіндрат Антонович:] Ні, я не хочу путатись у це діло (М. Кропивницький);

Мислі його .. зразу рвалися і путались (І. Франко);

Вона не знає нічого... Нараз в її голові починає знов путатися. Хто винен? – питає сама себе (О. Кобилянська);

Він голосно і дзвінко почав говорити. Спершу путався в словах (хоча не соромився цього), запинався, але чим далі, то більше і більше розходився (В. Винниченко);

Григорій довго путався в незв'язних фразах і нарешті рішив, що йому все-таки тут кур'єромвеселіш, ніж десь “на задрипанках” (М. Хвильовий).

Значення в інших словниках

1. путатися — пу́татися дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. путатися — -аюся, -аєшся, недок., розм. Те саме, що плутатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. путатися — пу́татися знев. 1. одружуватися (ст) 2. зустрічатися з дівчиною (хлопцем)(ср, ст) 3. вести безладний спосіб життя (ср)  Лексикон львівський: поважно і на жарт