путо

ПУ́ТО, а, с. (мн. пу́та, пут).

1. Ремінь, мотузка, ланцюг, якими стягують ноги якої-небудь тварини, щоб обмежити свободу її пересування (перев. під час випасу).

Ой коні мої червонії, зеленії пута (П. Чубинський);

Коні пішли ступою, форкаючи іноді від куряви, залізне путо стиха побрязкувало (М. Коцюбинський);

Пошле [пані] було індиків пасти. Я попутаю їх, наче коні. Лежать вони любенько цілий день на полі: не вміють у путі по-кінськи плигати (Ганна Барвінок);

Коні смачно хрумкали в стайні, клацаючи залізом пут (В. Винниченко);

Спритно підбирає [Іван] повіддя і замахується мотузяним путом, мов нагаєм (П. Колесник);

Як він [бугай] опинився на волі, не знаю, бо його без пут і на крок не пускали (І. Муратов);

* Образно. Чекай, злобна ріко!.. Прийдуть до тебе інші люди .. і скують тебе, Черемоше, каменем, і залізом, і новим, ще не відомим тобі путом, міцнішим від заліз (Г. Хоткевич).

2. Кайдани, ремені, мотуззя, якими зв'язують руки та ноги людини, щоб позбавити її свободи рухів.

Невольники Побрязкали путом Понад шляхом (Т. Шевченко);

Пута до крові роздирають руки й ноги (З. Тулуб);

Недовго йому від милої серцю вітчизни Бути далеко, – й залізні його вже не втримають пута (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);

У новому клубі йшла самодіяльна вистава “Невольник”. – Замість кайданів невольники посковували себе залізними путами, якими путали колись коней (Б. Харчук);

* Образно. Весна!.. А тобі все немає весни, Країно, забита в невільницьке путо (Б. Грінченко);

* У порівн. Чувашки! Чи ж давно одежею рабині, Неначе путами, ви спутані були? (М. Рильський);

// чого, які, перен. Те, що зв'язує, сковує, позбавляє свободи людину, суспільство і т. ін.

Уклін народові, що скинув рабства пута (М. Рильський).

3. Нижня частина ноги коня між щіткою та копитом.

Путо передньої ноги звичайно має нахил до горизонту в 45 –50° (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. путо — пу́то іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. путо — (яким спутують) мотузок, ремінь, ланцюг; мн. ПУТА, кайдани, П. закови, од. ретязь; (самітників) вериги.  Словник синонімів Караванського
3. путо — -а, с. (мн. пута, пут). 1》 Ремінь, мотузка, ланцюг, якими стягують ноги якої-небудь тварини, щоб обмежити свободу її пересування (перев. під час випасу). 2》 Кайдани, ремені, мотуззя, якими зв'язують руки та ноги людини, щоб позбавити її свободи рухів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. путо — пу́то вул. 1. → путас 2. дурисвіт, аферист (ср)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. путо — лама́ти / полама́ти (злама́ти, розлама́ти і т. ін.) пу́та. Звільнятися від того, що обмежує, сковує, гнітить і т. ін. кого-, що-небудь. Земле, моя всеплодющая мати,.. Силу рукам дай, щоб пута ламати (І. Франко); Якби знав я чари, що спиняють хмари..  Фразеологічний словник української мови
6. путо — КАЙДА́НИ (з'єднані між собою ланцюгом залізні кільця, що їх заклепують або замикають на руках чи ногах заарештованого або в'язня, каторжника), КАЙДА́ННЯ рідше, ЛАНЦЮГИ́ (ЛАНЦЮ́Г рідше), ЛА́НЦІ (ЛА́НЕЦЬ) діал., ЛАНЦ діал., ОКО́ВИ, ПУ́ТА (ПУ́ТО) із сл.  Словник синонімів української мови
7. путо — Пу́то, -та, -тові; пу́та, пут  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. путо — Путо, -та с. Преимущ. во мн. пута. 1) Путы. Ой на волики налигачі, а на коники пута. Мет. 56. 2) Кандалы. Закували запорожців в залізнії пута. н. п.  Словник української мови Грінченка