пухкий
ПУХКИ́Й, а́, е́.
1. Такий, часточки якого не прилягають щільно одна до одної; розсипчастий.
На вулиці було страшенно гаряче; тонкий, пухкий білий порох вставав над дорогою, мов дим, навіть від найменшого доторкання (Леся Українка);
Надворі жваво падав пухкими пластівнями перший сніг і білим серпанком устеляв сліди минулого (Б. Антоненко-Давидович);
На стрімких берегах Уралу, завалених пухким глибоким снігом, дітлахи й молодь спускалися з гірок на санчатах (З. Тулуб);
Він нахиляється. Бере грудочку землі. Розтирає між пальців. Чорнозем. Масний, пухкий чорнозем... (С. Журахович);
Домішки лестяних порід у хвойних лісах роблять підстилку більш пухкою і створюють сприятливі умови для життєдіяльності безхребетних тварин (з наук.-попул. літ.);
// Добре розораний, м'який (про ґрунт).
Йдемо повз чорний пар. Тепло дихнула в лице пухка чорна рілля, повна спокою й надії (М. Коцюбинський);
На досліднім полі .. пололи молоді буйні рослини, прочищали і здряпувалиранній весняний пар, пухкий, як великодні папушники, готувалисьсадити тютюн (М. Івченко);
Праворуч, внизу, важко човгала машина довгого заводу, що світив вікнами, а вліво чорніло весняне, пухке поле (В. Винниченко);
Невтомні трактори снували впоперек масного й пухкого поля, як човники на ткацькому верстаті (Ю. Яновський);
Весною посіви боронуємо. Ґрунт стає пухким, краще загортаються мінеральні добрива, внесені для підживлення (з наук. літ.);
// М'який, легкий для споживання (перев. про вироби з тіста).
І ласощі все тілько їли [праведники], Сластьони, коржики, стовпці, Варенички пшеничні, білі, Пухкі з кав'яром буханці (І. Котляревський);
– Ввечері я вечерю зварю... Уже таких м'яких та пухких галушок зварю, що губами можна буде їсти... (Панас Мирний);
Діти нічого не хочуть брати з моїх рук. Я простягаю їм шматки білої пухкої паляниці, а вони .. навіть руки поховали за спину (П. Колесник);
Випили і взялися до їжі: смаженої картоплі з молосольними огірками, холодного курячого борщу на вершкові та на жавтках, пухких пирогівз усякою начинкою та сметани (Григір Тютюнник);
Стіл великий, темний, на столі хлібина – золотава шкуринка і білий пухкий м'якуш (Ю. Винничук).
2. Досить повний, з округлими м'якими формами, рисами (про людину, її обличчя, тіло).
Її чималі брови чорніли, як шовк, а чорні очі горіли на білім, пухкім лиці (І. Нечуй-Левицький);
Пухка [Пазя] так, що пізнати було крізь спідничку, як дрижало її тіло за кожним рухом (Л. Мартович);
Золотаве ластовиння сяяло на хлопчачому виді. Спокійна посмішка розсувала пухкі губи (Ю. Яновський);
Поплескав [лікар] Дороша по спині пухкою, як подушечка, рукою (Григорій Тютюнник);
// М'який на дотик.
Сонце .. обливало червоним світлом очерети, що цвіли, повикидавши свої пухкі кучеряві волотки, легенькі, як пух (І. Нечуй-Левицький);
Подушки на його ліжкові перебивала [Христя], – мов надуті, лежали вони.., – пухкі та високі (Панас Мирний);
Зоська вже чекала його. Сиділа на кріслі в пухкій блакитній кофточці, .. і посміхалась, коли він увійшов (В. Підмогильний);
Галина лежала на ліжку, вкрившись пухкою ковдрою (М. Зарудний);
Вони поспішають мимо кладовища пухкою від куряви сірою дорогою (О. Донченко);
Піл помешкання встилали пухкі килими, на них можна було сидіти й спочивати;
* Образно. Я бачив хмарину таку, як багато буває, Пливла вона тихо над море ясне і безкрає. Пухка, кучерява, срібляста, легка (Є. Фомін);
Тихе, прозоре, дзвінке осіннє повітря; танцюючі щовечора мушки на тлі сіяючих, пухких хмарок.., – все це відганялодумки про зиму, котра довго не приходила цього року (Н. Королева).
Словник української мови (СУМ-20)