пухкий —
-а, -е. 1》 Такий, часточки якого не прилягають щільно одна до одної; розсипчастий. || Добре розораний, м'який (про ґрунт). || М'який, легкий для споживання (перев. про вироби з тіста).
Великий тлумачний словник сучасної мови
пухкий —
ПУХКИ́Й, а́, е́. 1. Такий, часточки якого не прилягають щільно одна до одної; розсипчастий. На вулиці було страшенно гаряче; тонкий, пухкий білий порох вставав над дорогою, мов дим, навіть від найменшого доторкання (Леся Українка)...
Словник української мови у 20 томах
пухкий —
ПУХКИ́Й (про порох, сніг, ґрунт і т. ін. — нещільний і легкий), РОЗСИ́ПЧАСТИЙ, СИПКИ́Й, ПУХНА́СТИЙ рідше, ПУХНА́ТИЙ рідше, КОПКИ́Й розм., РУ́ХЛИЙ розм. Пухкий сніг засипав землю, будинки, обвів лінії тинів (М.
Словник синонімів української мови
пухкий —
Пухки́й, -ка́, -ке́
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
пухкий —
Пухки́й, -а́, -е́ 1) Рыхлый, мягкій (о хлѣбѣ, землѣ). Пухкий хліб удався. Н. Вол. у. Пухка паляниця, — хоч губами їж. Харьк. Земля пухка. Г. Барв. 212. 3) Мягкій, нѣжный. Пухкі овчини. Н. Вол. у.
Словник української мови Грінченка