пухлий
ПУ́ХЛИЙ, а, е.
1. Який опух, набряк (від хвороби, побоїв і т. ін.).
Дід вийняв жало і приложив свій корявий палець до пухлого тіла (Панас Мирний);
Начальник пошти в золотому пенсне на пухлому, як варений буряк, носі охоче згоджувався з інспектором, підливаючи йому в чарку (С. Васильченко);
Хату спалено, а старого Демида нещадно побито. Не жити вже Демидові на білому світі, бо ж такий він синій та пухлий, і так нестерпно болять руки-ноги, й болить голова (О. Довженко).
2. Досить повний, з округлими м'якими формами, рисами (про людину, її обличчя, тіло); пухкий.
Пані вкотила, як на колесах; пухла така, ніби на дріжджах зійшла (Марко Вовчок);
Її гладке, аж пухле, лице лиснить проти вікна (І. Нечуй-Левицький);
Молодий прилизаний студент-ліцеїст в довгому білому кітелі з шашкою підійшов до якоїсь пухлої паночки, урочисторозшаркавсяперед нею і закликав на танок;
Ліна Леонардівна .. забігала по кімнаті, вимахуючи коротенькими пухлими ручками (В. Козаченко);
У Михася на пухлих губах усмішка (С. Чорнобривець);
Гаврило з ненавістю довго дивився на одутловату постать Дмитра, що заходився від задишки і, як водяник, ворушив незграбними пухлими руками (С. Скляренко);
// Товстий, роздутий (про книжку, гаманець і т. ін.).
Ніколи Чумак не барився з відповіддю. Уже за кілька днів Павло одержував від нього пухлого листа (А. Головко);
// М'який, легкий для споживання (перев. про вироби з тіста).
Дід згадав про горілку, а чорт зараз і частує і на закуску тягне із сумки печену качку і пшеничний пухлий буханець (О. Стороженко).
Словник української мови (СУМ-20)