пхе
ПХЕ, виг.
Уживається при вираженні зневаги, презирства і т. ін.
– Гляньте – молодесенька, а вже впивається! Ледащиця та й годі!.. Пхе! А дитя своє зовсім занедбала (Марко Вовчок);
Вона від злості не догляділась, що то була її книжка, з її підписом. – “Нана” Золя. “Нана”! Пхе“! яка гидота. Де це ти її узяла? – спитала Навроцька (І. Нечуй-Левицький);
Рубін мріяв, що дівчина в нього буде висока й струнка, як тополя, .. прекрасна, як щастя. А ця – пхе! (І. Сенченко);
// у знач. ім., невідм., зневажл. Хтось (щось), не вартий (не варте) уваги, доброго слова.
Бач, яке пхе! і ні приступу до його (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)