пшеничка
ПШЕНИ́ЧКА, и, ж.
1. Пестл. до пшени́ця.
Ниви .. аж ясніють золотавою пшеничкою і ячменем, срібним колоссям жита (Н. Кобринська);
Мати помалу загинає до крихітної рожевої долоньки малюсінькі пальчики, починаючи з мізинця, і над кожним пестливо промовляє: – Горосю, бобосю, пшеничка, тичка... (Б. Антоненко-Давидович);
– Моя батьківщина – на Данелевщині. Пшеничка там родила, житечко, просо (Григорій Тютюнник);
Заробив Яшко три пуди з фунтами: жита, ячменю, проса. Фунтів з десять і пшенички капнуло (А. Головко);
* У порівн. Вечірні сумерки гасили яркі коліри вбрання, долівка вповивалася сивим димком, і здавалося, немов Мотря не торкається землі, лиш пливе у повітрі, то лебідкою посувається по хвилях спокійного ставка, то знов ніби пшеничкою хвилює під шум вечірнього вітру (Б. Лепкий).
2. розм. Те саме, що кукуру́дза (перев. про качани кукурудзи).
За ті три дні її і не пізнати: запали очі, .. нечесане волосся у клоччя збилось і аж пожовкло, як гич у пшенички (Панас Мирний);
Олександр Іванович пригадав, як любив колись у дитинстві гризти качани вареної кукурудзи чи “пшенички”, як звали її на Полтавщині (Б. Антоненко-Давидович);
На високих стеблах кукурудзи, поміж довгим листям, заховалася смачна пшеничка (С. Журахович).
3. Рід узору для вишивання.
– Чи ви ж роздивились по шитках?.. се ляхівка, а се пшеничка (Ганна Барвінок);
[Гапка:] Лавро, я хмеликом знамено вишиваю... Чи, може, пшеничкою краще було б? (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)