пшоно

ПШОНО́, а́, с.

Крупи, виготовлені з проса; просо, очищене від лузги.

І дурень каші наварить, аби пшоно було (Номис);

Сало, люлька, кремінь, криця, Казанок, мішок пшона, В балці став, в ярку криниця – Ось худоба чабана! (Я. Щоголів);

Валя в клуні товче пшоно в ступі (С. Васильченко);

Дав Олексій Єлені грошей, сказав піти до Надвірної й купити трохи муки й трохи пшона (Г. Хоткевич);

Іван Семенович усипав нарешті пшона, помішав його, засмажив салом (М. Івченко);

Усе до очманіння в голові гуде, лящить, сердиться, виє, вихриться пилом, тече жовтою січкою, золотими струмками пшона (М. Стельмах);

* Образно. Вогкий вітер ударив мене в лице, побіг по спині, засіяв пшоном мої відкриті груди (І. Микитенко).

Значення в інших словниках

1. пшоно — пшоно́ іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. пшоно — -а, с. Крупа, виготовлена з проса.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пшоно — потовкти́ на пшоно́ що. Розбити вщент. А тут ще ліс почали німці (фашисти) прострілювати. Намацають нас, як забаримось. Потовчуть стоячий танк на пшоно (Ю. Яновський).  Фразеологічний словник української мови
4. пшоно — Пшоно́, -на́, -ну́; пшо́на, пшо[і]н  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. пшоно — Пшоно, -на с. 1) Пшено. 2) Названіе одного изъ отдѣленій игры въ кре́ймахи. Ив. 40. ум. пшінце́. Оце пшінце на кулешик і сало. Чуб. II. 98. Насип пшінця по колінця, водиці по крильця. Мет. 23.  Словник української мови Грінченка