півголий

ПІВГО́ЛИЙ, а, е, рідко.

Те саме, що напівго́лий.

Лежав він високо на підводі – півголий, обмотаний чистим селянським полотном (Ю. Яновський);

Широкий степ – його [волоха] постіль; Кругом стіна – із небом гори; Нежатий хліб, жебрана сіль; Півголий сам, а діти – голі (Л. Боровиковський);

Полум'яні листки повільно зривалися з півголих гілок (О. Донченко).

Значення в інших словниках

1. півголий — півго́лий прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. півголий — -а, -е, рідко. Те саме, що напівголий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. півголий — ПІВГО́ЛИЙ, а, е, рідко. Те саме, що напівго́лий. Широкий степ — його [волоха] постіль; Кругом стіна — із небом гори; Нежатий хліб, жебрана сіль; Півголий сам, а діти — голі (Бор., Тв., 1957, 107); Полум’яні листки повільно зривалися з півголих гілок (Донч., VI, 1957, 506).  Словник української мови в 11 томах
4. півголий — Півго́лий, -а, -е Полуобнаженный. Желех.  Словник української мови Грінченка