південь
ПІ́ВДЕНЬ¹, дня, ч.
Те саме, що по́лудень 1.
– Тільки той, хто не був на сватанні, той не був п'яний, а то всі лоском лежали аж до другого півдня (Г. Квітка-Основ'яненко);
Південь. Сонце пече, наче підрядилось зробить за сьогодні з землі перепічку (В. Винниченко).
ПІ́ВДЕНЬ², дня, ч.
1. Одна з чотирьох сторін світу; протилежне північ.
На півночі і на сході .. країна має переважно морські кордони, а на заході і на півдні – сухопутні (з навч. літ.);
// Напрямок, бік, протилежні півночі.
Задніпрянські узгір'я легко піднімаються на південь і кінчаються доволі високою горою над самим берегом (І. Нечуй-Левицький);
Учора із півдня ти [море] хвилі котило, сьогодні ж зі сходу – чи звичка чудна? (П. Тичина);
// Частина материка, країни і т. ін., розташована в напрямку, протилежному півночі.
На півдні Бессарабії, од бистрого Прута, по лівім боці Дунаю аж ген до моря стояло на чатах військо (М. Коцюбинський);
На самому крайньому півдні новобугівських полів .. протікає невеличка .. річечка (М. Стельмах).
2. Місцевість, край з теплим кліматом.
Спочинок і пробування на півдні зміцнило мене трохи і я тепер далеко бадьоріший (М. Коцюбинський);
Там, на півдні, квіти над тобою нахилили грона запашні, а у нас, у срібному завої, білий грудень бродить в тумані (В. Сосюра).
Словник української мови (СУМ-20)