1. Словник української мови у 20 томах

південь

ПІ́ВДЕНЬ¹, дня, ч.

Те саме, що по́лудень 1.

– Тільки той, хто не був на сватанні, той не був п'яний, а то всі лоском лежали аж до другого півдня (Г. Квітка-Основ'яненко);

Південь. Сонце пече, наче підрядилось зробить за сьогодні з землі перепічку (В. Винниченко).

ПІ́ВДЕНЬ², дня, ч.

1. Одна з чотирьох сторін світу; протилежне північ.

На півночі і на сході .. країна має переважно морські кордони, а на заході і на півдні – сухопутні (з навч. літ.);

// Напрямок, бік, протилежні півночі.

Задніпрянські узгір'я легко піднімаються на південь і кінчаються доволі високою горою над самим берегом (І. Нечуй-Левицький);

Учора із півдня ти [море] хвилі котило, сьогодні ж зі сходу – чи звичка чудна? (П. Тичина);

// Частина материка, країни і т. ін., розташована в напрямку, протилежному півночі.

На півдні Бессарабії, од бистрого Прута, по лівім боці Дунаю аж ген до моря стояло на чатах військо (М. Коцюбинський);

На самому крайньому півдні новобугівських полів .. протікає невеличка .. річечка (М. Стельмах).

2. Місцевість, край з теплим кліматом.

Спочинок і пробування на півдні зміцнило мене трохи і я тепер далеко бадьоріший (М. Коцюбинський);

Там, на півдні, квіти над тобою нахилили грона запашні, а у нас, у срібному завої, білий грудень бродить в тумані (В. Сосюра).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. південь — пі́вдень 1 іменник чоловічого роду частина світу пі́вдень 2 іменник чоловічого роду полудень Орфографічний словник української мови
  2. південь — I -дня. 1. Одна з чотирьох сторін світу, протилежна півночі; напрям, протилежний північному; місцевість, край з теплим кліматом. Сонце стоїть на півдні (В.Винниченко); – Примічай – летить крук, гукаючи, на південь – бути добрій погоді. Літературне слововживання
  3. південь — Полудень, середина дня, 12 година дня, як ім. полуднє; (сторона світу) мор. зюйд, ЖМ. теплі сторони <�краї>. Словник синонімів Караванського
  4. південь — [п’іўдеин'] -д(‘)н'а, ор. -днеим, м. (на) -д(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  5. південь — I -дня, ч. Те саме, що полудень 1). II -дня, ч. 1》 Одна з чотирьох сторін світу; прот. північ. || Напрямок, бік, протилежні півночі. || Частина материка, країни і т. ін., розташована в напрямку, протилежному півночі. 2》 Місцевість, край з теплим кліматом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. південь — ПІ́ВДЕНЬ (напрямок, бік, протилежний півночі; південна частина якоїсь місцевості, країни; місцевість, край з теплим кліматом), ПО́ЛУДЕНЬ заст., поет.; ЗЮЙД спец. (про напрямок вітру, хвиль тощо). У світ упала тінь хреста з півночі на південь (Т. Словник синонімів української мови
  7. південь — Пі́вдень, пі́вдня, -дневі, пі́вднем Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. південь — ПІ́ВДЕНЬ¹, дня, ч. Те саме, що по́лудень 1. — Тільки той, хто не був на сватанні, той не був п’яний, а то всі лоском лежали аж до другого півдня (Кв.-Осн., II, 1956, 208); Південь, спека не спада. Розбрехалася череда (Нех., Ми живемо.., 1960, 105). Словник української мови в 11 томах
  9. південь — Пі́вде́нь, -дня́ м. 1) Полдень. Рідня до півдня, а як сонце зайде, сам чорт нікого не знайде. Ном. № 9340. о півдні. Въ полдень. Рудч. Ск. і. 142. 2) Югъ. Приходить на південь, аж там стоїть золоте кресло, де оддихає сонце. Чуб. І. 6. Словник української мови Грінченка