півкрок
ПІВКРО́К, у, ч.
Рух ноги, що переміщує людину на віддаль половини кроку.
Зробити півкроку;
// Віддаль, що дорівнює половині кроку.
Всі попадали з півкроку на землю, в калюжу. Хтось застогнав (І. Багряний);
* Образно. Скільки разів доведеться глушити в собі голос власного сумління, щоб хоч на півкроку просунутись по шляху до того діла... яке її зовсім не приваблює! (О. Гончар).
Спини́тися (засти́гнути, зупини́тися) на півкро́ці див. спиня́тися.
○ (1) Ні (ані́) півкро́ку, у знач. присл.:
а) не мати жодної змоги рухатися (іти або їхати).
У мене куля в коліні. Без коня ні кроку, ні півкроку (П. Воронько);
б) не посуватися вперед, не прогресувати в якій-небудь справі.
– Не робота – ніби брак, не план – лише півплана.., ми ж тиждень вже нівроку на місці топчемось, братва, вперед ані півкроку (П. Дорошко).
Словник української мови (СУМ-20)