півничок
ПІ́ВНИЧОК, чка, ч.
1. Зменш.-пестл. до пі́вник¹.
Іде [жінка] й наткнулася: стоїть Пеньок сосновий, а на йому Червоний півничок сидить І сяє – в пір'ї золотому (Я. Щоголів);
Тарас зосереджено вирвав аркуш паперу з альбома і зробив двох півничків (О. Іваненко);
* У порівн. Розтривожений чимсь Страшко, наче півничок, аж підстрибує перед геркулесом, а той лише примирливо розводить своїми здоровенними вузлуватими ручиськами (Яків Баш).
2. Акваріумна рибка з мінливим забарвленням.
Вони звертають увагу на зелених, синіх, червоних півничків, чи, як їх ще звуть, бійцівських рибок (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)