півобличчя
ПІВОБЛИ́ЧЧЯ, невідм., с.
Половина обличчя.
Надія запнула голову великою сірою хусткою, затуливши нею півобличчя (П. Автомонов);
– Бач, яка худенька, маленька, тільки очі на півобличчя – карі, гарні, чисті (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)