підбрехач
ПІДБРЕ́ХАЧ, а, ч., розм.
Той, хто бреше (у 1 знач.), допомагає брехати.
[Феська:] Ах ти, підбрехачу! Ах ти, гольтіпако! Та почекай же ти, навчу я тебе, як мому [моєму] чоловікові брехню завдавати! (І. Франко);
* У порівн. Ілько у нас завжди в усьому ватажком був .. А Петрусь то так, як підбрехач у нього, в усьому хоче наслідувати (О. Іваненко);
// етн. Другий сват в обряді сватання.
– Іди зо мною підбрехачем за Пархома до Хіврі (Г. Квітка-Основ'яненко).
Словник української мови (СУМ-20)