підбрехач

ПІДБРЕ́ХАЧ, а, ч., розм. Той, хто бреше (у 1 знач.), допомагає брехати.

[Феська:] Ах ти, підбрехачу! Ах ти, гольтіпако! Та почекай же ти, навчу я тебе, як мому [моєму] чоловікові брехню завдавати! (Фр., IX, 1952, 391);

*У порівн. Ілько у нас завжди в усьому ватажком був.. А Петрусь то так, як підбрехач у нього, в усьому хоче наслідувати (Ів., Таємниця, 1959, 106);

// етн. Другий сват в обряді сватання.

— Іди зо мною підбрехачем за Пархома до Хіврі (Кв.-Осн., II, 1956, 488).

Значення в інших словниках

1. підбрехач — підбре́хач іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. підбрехач — див. БРЕХУН, ПІДСПІВУВАЧ.  Словник синонімів Караванського
3. підбрехач — див. брехливий; підлабузник  Словник синонімів Вусика
4. підбрехач — -а, ч., розм. Той, хто бреше (у 1 знач.), допомагає брехати. || етн. Другий сват в обряді сватання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. підбрехач — ПІДБРЕ́ХАЧ, а, ч., розм. Той, хто бреше (у 1 знач.), допомагає брехати. [Феська:] Ах ти, підбрехачу! Ах ти, гольтіпако! Та почекай же ти, навчу я тебе, як мому [моєму] чоловікові брехню завдавати! (І. Франко); * У порівн.  Словник української мови у 20 томах
6. підбрехач — БРЕХУ́Н розм. (той, хто завжди говорить неправду), БРЕХА́Ч розм. рідше, БРЕХЛО́ зневажл., БРЕХУНЕ́ЦЬ зневажл., ПЕРЕБРЕ́ХА розм. рідше, ЛЖЕЦЬ заст.; ОБМА́ННИК, ОБМА́НЩИК (пом'якшено); ПУСТОБРЕ́Х розм., СКОРОБРЕ́ХА розм. (вправний брехун); ПІДБРЕ́ХАЧ розм.  Словник синонімів української мови
7. підбрехач — Підбре́хач, -ча, -чеві; -хачі, -чів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. підбрехач — Підбре́хач, -ча м. Человѣкъ, помогающій лгать. Въ шутку такъ называютъ второго свата, который, при сватовствѣ, своими поддакиваніями и добавленіями помогаетъ товарищу. Та у нього чимало є чого, каже перший староста. — Де то чимало? каже підбрехач. — У нього усього є багацько. Кв. І. 194.  Словник української мови Грінченка