підбурювати
ПІДБУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДБУ́РИТИ, рю, риш, док., кого.
1. Розмовами спонукати кого-небудь до якихось дій, вчинків.
Товариші .. почали всім розказувати про Денисові заміри та підбурювати людей, щоб не поступалися тією землею (Б. Грінченко);
– У волості скажи, кому слід, щоб цього баламуту мотузками скрутили, бо він .. проти закону неподібні слова говорив і людей підбурював (П. Кочура);
Вона рознюхає, хто підбурив жінок, і сама без коменданта покарає непокірних (А. Хижняк);
// перев. у сполуч. зі сл. проти. Викликаючи протест, незадоволення, настроювати когось проти кого-, чого-небудь.
[Вакуленко:] Він на острові не сидить, склавши руки, усіх підбурює проти мене, знову хоче на моє місце стати (О. Корнійчук).
2. перен. Підсилювати, стимулювати яку-небудь дію, якийсь вчинок (перев. негативно впливаючи на когось).
Піп не сів. Ображене самолюбство підбурювало його залишити князя й піти геть (Іван Ле);
// Діючи на почуття, збуджувати, розпалювати.
– Завжди, коли йду в бій, то як на свято. Тоді в мене серце очищається, свіжу кров гонить. Небезпека тільки підбурює мене (М. Шеремет).
3. Виклика́ти в кого-небудь бажання виконати яку-небудь дію, заохочувати до якогось вчинку.
[Поет:] Тепер тремтить моє серденько, І дух якийсь підбурює мене До співів радісних! (В. Самійленко);
– Ну добре, – говорив Олесь Васильович, як завжди, намагаючись мене підбурити, – розкажіть сюжет у двох словах! (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)