Орфографічний словник української мови

підбурювати

підбу́рювати

дієслово недоконаного виду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. підбурювати — Підбивати, підмовляти, під'юджувати, підштрикувати, піддрочувати, підцьковувати, підструнчувати, наущати, р. юдити, г. підбехтувати; (на що) спонукувати, штовхати, схиляти до, (заохочувати) додавати <�піддавати> охоти <�вогню, жару>...  Словник синонімів Караванського
  2. підбурювати — Підбурити, баламутити, заохочувати, збунтувати, збурювати, каламутити, колотити, мутити, намовляти, настренчувати, настринчувати, настроювати, наструнчувати, наструнювати, натуркувати, науськувати, нацьковувати, нашіптувати (радити тайкома)...  Словник синонімів Вусика
  3. підбурювати — -юю, -юєш, недок., підбурити, -рю, -риш, док., перех. 1》 Розмовами спонукати кого-небудь до якихось дій, вчинків. || перев. у сполуч. зі сл. проти. Викликаючи протест, невдоволення, підмовляти когось проти кого-, чого-небудь. 2》 перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. підбурювати — ПІДБУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДБУ́РИТИ, рю, риш, док., кого. 1. Розмовами спонукати кого-небудь до якихось дій, вчинків. Товариші .. почали всім розказувати про Денисові заміри та підбурювати людей, щоб не поступалися тією землею (Б.  Словник української мови у 20 томах
  5. підбурювати — БАЛАМУ́ТИТИ кого, що, розм. (сіяти неспокій серед людей, підбурювати на заворушення, виступи і т. ін.), КАЛАМУ́ТИТИ розм., КОЛОТИ́ТИ кого, що, ким, чим, розм., МУТИ́ТИ розм., ЗАКОЛО́ЧУВАТИ перев. із сл. спокій, розм. — Док.  Словник синонімів української мови
  6. підбурювати — Підбу́рювати, -бу́рюю, -бу́рюєш; підбу́рити, -бу́рю, -бу́риш; підбу́р, -бу́рте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. підбурювати — ПІДБУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДБУ́РИТИ, рю, риш, док., перех. 1. Розмовами спонукати кого-небудь до якихось дій, вчинків. Товариші.. почали всім розказувати про Денисові заміри та підбурювати людей, щоб не поступалися тією землею (Гр.  Словник української мови в 11 томах
  8. підбурювати — Підбурювати, -рюю, -єш сов. в. підбурити, -рю, -риш, гл. 1) Поднимать, поднять, возбуждать, возбудить, подстрекнуть, возмутить. 2) Подливать, подлить. Жид таки підбурив водиці у горілку.  Словник української мови Грінченка