підбурювач

ПІДБУ́РЮВАЧ, а, ч.

Той, хто підбурює (у 1 знач.).

Останні слова моєї відповіді були вкриті оплесками, а на адресу незграбного, погано замаскованого агента й підбурювача кругом почулись вигуки обурення й зневажливий сміх (П. Тичина);

– Он в генерала нашого два роки тому теж збунтувалися його селяни... Тепер він чортом дише на всіх підбурювачів (Василь Шевчук).

Значення в інших словниках

1. підбурювач — підбу́рювач іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. підбурювач — див. ЗАВОДІЯКА; (з метою штовхнути на щось) провокатор.  Словник синонімів Караванського
3. підбурювач — -а, ч. Те саме, що підбурник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. підбурювач — I. БАЛАМУ́Т розм. (той, хто сіє неспокій серед людей, підбурює на заворушення, виступи і т. ін.), БАЛАМУ́ТА розм. рідше, КАЛАМУ́ТНИК розм. рідше, ЗАКОЛО́ТНИК розм. рідше, КОЛО́ТНИК діал. А воєвода вже кричить: — Це ж баламут! Чому він вчить!...  Словник синонімів української мови
5. підбурювач — ПІДБУ́РЮВАЧ, а, ч. Той, хто підбурює (у 1 знач.). Останні слова моєї відповіді були вкриті оплесками, а на адресу незграбного, погано замаскованого агента й підбурювача кругом почулись вигуки обурення й зневажливий сміх (Тич., III, 1957, 369).  Словник української мови в 11 томах