підбурювач
I. БАЛАМУ́Т розм. (той, хто сіє неспокій серед людей, підбурює на заворушення, виступи і т. ін.), БАЛАМУ́ТА розм. рідше, КАЛАМУ́ТНИК розм. рідше, ЗАКОЛО́ТНИК розм. рідше, КОЛО́ТНИК діал. А воєвода вже кричить: — Це ж баламут! Чому він вчить! Таких крамольників за ґрати Давно уже пора саджати (Л. Забашта); — Не треба Гречки! — загукали статечні господарі. — Нема згоди! Баламута він! Горлодер! Проп'є (Ю. Смолич); (Начальник поліції:) Се тут є пара таких каламутників, я їх вже давно на оці маю. (Дрейсігер:) Еге ж, пара блазнів, шибеників, лежебоків, волоцюг (Леся Українка). — Пор. 1. бунтівни́к, підбу́рювач.
ПІДБУ́РЮВАЧ, ПРОВОКА́ТОР, ПАЛІ́Й, НАМО́ВНИК, ПІДМО́ВНИК, НАПРА́ВНИК розм., ІНСПІРА́ТОР книжн. Недаремно говориться, що підбурювачі завжди знайдуться, а трапиться потім.. з того лихо — всі в кущі (Ю. Збанацький); Нехай почнуть — тікати буде пізно Для паліїв останньої війни (М. Бажан); — Ти, Миколо, бунтуєш мені усіх забродчиків, бо їх намовляєш. Для таких намовників на змагання та колотнечу в мене нема місця (І. Нечуй-Левицький); Кожної хвилі могли чорторийські посланці найти його тут і вбити як підмовника, що підбурює народ (Юліан Опільський); То такий порадник, тільки на зле направник (Словник Б. Грінченка); Інспіратор злочинних дій. — Пор. I. 1. баламу́т, I. підбу́рювати.
Словник синонімів української мови