підбігати

ПІДБІГА́ТИ (наближатися швидко, бігом), НАДБІГА́ТИ, ПРИБІГА́ТИ, ПІДЛІТА́ТИ розм., ПІДСКА́КУВАТИ розм., ПРИСКА́КУВАТИ розм., НАДСКА́КУВАТИ розм. — Док.: підбі́гти, надбі́гти, прибі́гти, підлеті́ти, підско́чити, приско́чити, надско́чити. В тривозі підбігає до вікна дружина Глушака (О. Довженко); Мавка надбігає на його крик (Леся Українка); Разом схопились (старі) Та до воріт... Прибігають — Мовчки зупинились. Перед самим перелазом Дитина сповита (Т. Шевченко); Діти змахують руками і всією ватагою підлітають до Никодима ближче (І. Рябокляч); Боб хватає пляшку з вином, миттю підскакує до Марка й замахується на нього (Мирослав Ірчан); — Скільки літ, скільки зим! — гукав Колісник, прискакуючи до Рубця, і поліз цілуватися (Панас Мирний); — Зараз мені забирайся відси! — кричав запінений підмайстер, чимраз ближче надскакуючи до робітника (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. підбігати — підбіга́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. підбігати — Надбігати, наближатися; (за ким) бігти; (слізьми) опливати.  Словник синонімів Караванського
3. підбігати — див. бігти  Словник синонімів Вусика
4. підбігати — -аю, -аєш, недок., підбігти, підбіжу, підбіжиш, док. 1》 з прийм. до, без прийм. Бігом наближатися до кого-, чого-небудь. || Частими кроками або стрибками наближатися до кого-, чого-небудь (про тварин, птахів). || Швидко наближатися (про предмети).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. підбігати — ПІДБІГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДБІ́ГТИ, підбіжу́, підбіжи́ш, док. 1. з прийм. до, без прийм. Бігом наближатися до кого-, чого-небудь. Мов різнобарвні метелики, пурхають дівчата по зеленому моріжку, а хлопці підбігають до них (М.  Словник української мови у 20 томах
6. підбігати — ПІДБІГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДБІ́ГТИ, підбіжу́, підбіжи́ш, док. 1. з прийм. до, без прийм. Бігом наближатися до кого-, чого-небудь. Мов різнобарвні метелики, пурхають дівчата по зеленому моріжку, а хлопці підбігають до них (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах