підбігти

ПІДБІГА́ТИ (наближатися швидко, бігом), НАДБІГА́ТИ, ПРИБІГА́ТИ, ПІДЛІТА́ТИ розм., ПІДСКА́КУВАТИ розм., ПРИСКА́КУВАТИ розм., НАДСКА́КУВАТИ розм. — Док.: підбі́гти, надбі́гти, прибі́гти, підлеті́ти, підско́чити, приско́чити, надско́чити. В тривозі підбігає до вікна дружина Глушака (О. Довженко); Мавка надбігає на його крик (Леся Українка); Разом схопились (старі) Та до воріт... Прибігають — Мовчки зупинились. Перед самим перелазом Дитина сповита (Т. Шевченко); Діти змахують руками і всією ватагою підлітають до Никодима ближче (І. Рябокляч); Боб хватає пляшку з вином, миттю підскакує до Марка й замахується на нього (Мирослав Ірчан); — Скільки літ, скільки зим! — гукав Колісник, прискакуючи до Рубця, і поліз цілуватися (Панас Мирний); — Зараз мені забирайся відси! — кричав запінений підмайстер, чимраз ближче надскакуючи до робітника (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. підбігти — підбі́гти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. підбігти — див. підбігати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підбігти — ПІДБІ́ГТИ див. підбіга́ти.  Словник української мови у 20 томах
4. підбігти — Підбі́гти, -біжу́, -жи́ш, -жа́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. підбігти — ПІДБІ́ГТИ див. підбіга́ти.  Словник української мови в 11 томах
6. підбігти — Підбіга́ти, -га́ю, -єш сов. в. підбігти, -біжу, -жи́ш, гл. 1) Подбѣгать, подбѣжать. Брат піший піхотинець за кінними біжить-підбігає. АД. І. 114. Побачили молодиці Кобзу, зараз підбігли до його і зупинили коня. Стор. МПр. 52. 2) Только сов.  Словник української мови Грінченка