підбігати
ПІДБІГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДБІ́ГТИ, підбіжу́, підбіжи́ш, док.
1. з прийм. до, без прийм. Бігом наближатися до кого-, чого-небудь.
Мов різнобарвні метелики, пурхають дівчата по зеленому моріжку, а хлопці підбігають до них (Коцюб., І, 1955, 288);
[Тьотя Сима:] Матінко! Хтось лежить на канапі. [Тоня (підбігає і стягає скатертину):] Та це Тарталюк! (Коч., II, 1956, 480);
Карпо, як миша, підбіг ззаду і пхнув у спину. Чоловік.. покотився (Мирний, І, 1954, 274);
// Частими кроками або стрибками наближатися до кого-, чого-небудь (про тварин, птахів).
Мешканці приозерного степу — журавленята — такі цікаві, що часто-густо самі підбігають до людини (Наука.., 8, 1966, 10);
На його знайомий свист біля клуні заскавчав собака, підбіг до воріт (Стельмах, II, 1962, 113);
// Швидко наближатися (про предмети).
Підбігають з тихим шелестом шин тролейбуси і з дзвоном та гуркотом трамваї, викидають з себе натовпи людей, щедро вбирають нові — повертають назад (Крот., Сини.., 1948, 8);
Сонце вже зайшло, і стрілка годинника підбігла до дев’ятої (Смолич, І, 1958, 66);
// перен. Знаходитися поблизу чого-небудь, тягнутися до якоїсь межі.
Вузька дорога плуталась серед зелені і підбігала аж до пагорбка (Коп., Вибр., 1948, 151);
Унизу розбіглись хатки, деякі з них підбігли до самісінької води (Донч., VI, 1957, 70).
2. Час від часу прискорювати ходу, переходити на біг; часто ступати, майже бігти (про людей, тварин, птахів).
Дрозд то підбігає, то підлітає, а все далі та далі, а баба все за ним та за ним (Фр., IV, 1950, 60);
Пробило дев’ять. Катря кинулася й пішла швидше, аж підбігаючи (Головко, II, 1957, 385);
Гапочка трохи ожила, Петрусь почав підбігати, гукаючи, щоб Гапочка його наздогнала (Ю. Янов., І, 1958, 351);
Михась, що підбіжить кусень дороги, все оглядається, чи не здоганяє його батько кіньми (Мак., Вибр., 1954, 96);
// з прийм. за. Бігти, намагаючись зрівнятися з тим, хто швидко йде.
Він.. ступав широкими кроками так, що Пазя мусила за ним підбігати (Март., Тв., 1954, 232).
3. тільки док., із запереч. не. Не спромогтися бігти.
Ведмідь каже: — Я не підбіжу, як доведеться тікати (Укр.. казки, 1951, 35);
— Та нащо вам така дохляка? ..Порожнього воза не тягне! Скільки не бий, не підбіжить! (Гончар, II, 1959, 237).
4. чим, рідко. Опливати або наповнюватися водою, рідиною і т. ін. зісподу, зсередини.
Раз при якійсь зовсім загальній фразі [доктора] почула [Целя], що її очі починають підбігати слізьми (Фр., II, 1950, 309).
Словник української мови (СУМ-11)