підвалина
ПІДВА́ЛИНА, и, ж.
1. Товста балка, що є основою дерев'яної стіни.
У Вишгороді збереглася хата, якій близько 200 років. Збудована вона з дерев'яних тесаних брусів, кріплених у замок і покладених на дубових підвалинах (з наук. літ.);
Дубові дошки в три пальці, дубові стовпи, що й на підвалини могли б піти, важкі хрещаті ворота – усе це якось одразу говорить, що їхній господар вирішив міцно і довго жити на білому світі (М. Стельмах);
// перев. мн. Фундамент будови, якого-небудь устаткування і т. ін.
– Подивись лишень, скільки тих намогильних каменів побито на підвалини під амбари і комори в панському дворі (О. Стороженко);
Хлопець відв'язав і вивів свого коня, повів до криниці посеред двору, де на камінних підвалинах стояло велике вербове корито (Іван Ле).
2. перев. мн., перен. База, опора, основа чого-небудь.
Передача досвіду .. старшими молодшим – у всіх галузях людської діяльності – становить одну із підвалин нашого руху .. вперед (М. Рильський);
З чого складається прибутковий кошторис газети? Наївні люди думають, що з передплати .. Підвалини бюджету газети – інші (В. Еллан-Блакитний);
Австрійські урядовці часом доручали будування тюрем, цих підвалин своєї держави, приватним підприємцям (Т. Масенко);
// Наукові, ідеологічні основи, вихідні положення, норми чого-небудь.
– Його лекції про підвалини загальнолюдського гуманізму приїздили слухати з Парижа і Лондона (Ю. Бедзик).
Словник української мови (СУМ-20)