підвішувати
ПІДВІ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДВІ́СИТИ, і́шу, і́сиш, док., кого, що.
Закріплювати у висячому положенні.
Тяжку, оббиту металом колоду підвішували на канатах чи ланцюгах на поставлених на колесах поперечках (з навч. літ.);
В пересувних радіостанціях для боротьби з вібрацією передавачі підвішують на гумових джгутах або ставлять на стальні пружини (з навч. літ.);
Його підвішували в клуні до бантини, його пекли свічкою й змушували говорити (Ю. Яновський);
Одну вхопили і душу вимотують: скажи, де хліб! .. посеред сараю підвісили за коси (В. Барка);
// підві́шено, безос. пред.
Проштовхуюсь у натовпі. Високо підвішено поновлену ікону Богоматері. Дим смирни заслав її (В. Підмогильний).
Словник української мови (СУМ-20)