підглянути

ПІДГЛЯ́НУТИ, ну, неш, док., кого, що і без прям. дод.

Однокр. до підгляда́ти.

Йон підглянув, де стала Гашіца, і, розірвавши в тому місці коло, вхопив її ззаду за пояс (М. Коцюбинський);

Підглянув [Матвій] дівчину собі, тиху та роботящу, .. оженився (Мирослав Ірчан).

Значення в інших словниках

1. підглянути — підгля́нути дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. підглянути — -ну, -неш, док., перех. і неперех. Однокр. до підглядати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підглянути — ПІДГЛЯДА́ТИ (крадькома дивитися, щоб простежити за кимсь, довідатися про щось), ПІДДИВЛЯ́ТИСЯ, ПІДЗИРА́ТИ діал., ПІДЗОРЯ́ТИ діал. — Док.: підгле́діти (підгля́нути) (підглядіти рідко), піддиви́тися, підзи́рити, підзори́ти.  Словник синонімів української мови
4. підглянути — Підгля́нути, -ну, -неш; підгля́нь, -гля́ньмо, -гля́ньте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. підглянути — ПІДГЛЯ́НУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех. Однокр. до підгляда́ти. Йон підглянув, де стала Гашіца, і, розірвавши в тому місці коло, вхопив її ззаду за пояс (Коцюб., І, 1955, 234); Підглянув [Матвій] дівчину собі, тиху та роботящу, ..оженився (Ірчан, II, 1958, 247).  Словник української мови в 11 томах