підгодовувати
ПІДГОДО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДГОДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого.
1. чим і без дод. Годувати потрошку, час від часу або додатково.
– Шкода, Романе, тебе на пісному тримати. Хоч би корова скоріше отелилася. – А я рибкою буду Романа підгодовувати, – споважнівши, озивається з печі Максим (М. Стельмах);
Дворовий, нічийний пес, що його частенько підгодовувала Інна, сьогодні блаженствував на осонні (В. Дрозд);
[Іван:] Їсти не хочу, по дорозі заходив до Юхима, і він мене підгодував, спасибі йому (М. Кропивницький);
Надвечір приїхали в Охтирку. Терешко розпріг у невеличкому скверику коня, щоб підгодувати його з дороги (Григорій Тютюнник);
// перев. док. Підсилено або понад визначену міру годувати, сприяючи зміцненню сил, доданню ваги і т. ін.
– Мені треба поїхати до Джантемира купити в нього кілька баранів, щоб підгодувати команду перед плаванням (З. Тулуб);
Відколи він оженився – і в господарстві йому не ведеться. Спромігся на коні, підгодував – думка продати та заробити – якраз утратив (М. Коцюбинський);
// перен. Час від часу щось давати кому-небудь.
Він вибирав на всіх місце для ночівлі, стежив, щоб у хлопців онучі були сухі, підгодовував куріїв тютюнцем (Л. Первомайський).
2. Давати їжу тому, хто її позбавлений або має недосить.
Їх [хористів] підгодовували добрі люди на похоронах і весіллях (О. Іваненко);
Кожен [в'язень], хто одержував передачу, за неписаним законом підгодовував одного або й двох – залежно від передачі (Ю. Збанацький);
Підгодовувати немовля.
3. с. г. Те саме, що піджи́влювати 3.
Підгодуєш рослину – нагодуєш родину (прислів'я);
– Дай нивці, то й вона тобі дасть! Ми добривами підгодуємо плантацію (П. Автомонов).
Словник української мови (СУМ-20)