підгін

ПІДГІ́Н, го́ну, ч.

1. Дія за знач. підганя́ти 1, 2.

Коні .. побачили і відчули хутір, веселіше побігли без підгону (Іван Ле).

2. спец. Кущова, деревна порода, що підсаджується для прискореного зростання порід з повільним ростом, а також порода нижчого ярусу лісового насадження.

Дуб у Велико-Анадолі ставав основою нових насаджень. Він з часом викликав собі і підгін з тіньових порід – клена гостролистого і липи (М. Рудь).

3. спец. Додатковий пагін у хлібних злаків, який утворюється пізніше від основного стебла.

Травостій райграсу багатоукісного помітно погустішав за рахунок доброї кущистості і самосіву з суцвіть стебел підгонів (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. підгін — підгі́н 1 іменник чоловічого роду від: підганя́ти підгі́н 2 іменник чоловічого роду пагін  Орфографічний словник української мови
2. підгін — [п'ідг’ін] -гона, м. (на) -гон'і  Орфоепічний словник української мови
3. підгін — -гону, ч. 1》 Дія за знач. підганяти 1), 2). 2》 спец. Кущова, деревна порода, що підсаджується для прискореного зростання порід із повільним ростом, а також порода нижчого ярусу лісового насадження. 3》 спец. Додатковий пагін у хлібних злаків, який утворюється пізніше від основного стебла.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. підгін — ПІДГІ́Н, го́ну, ч. 1. Дія за знач. підганя́ти 1, 2. Коні.. побачили і відчули хутір, веселіше побігли без підгону (Ле, Хмельницький, І, 1957, 107). 2. спец.  Словник української мови в 11 томах
5. підгін — Підгін, -го́ну м. на підгін поїхати чумакам. Поѣхать на встрѣчу съ новыми волами для замѣны утомленныхъ.  Словник української мови Грінченка